З терміном “синдром” стикалися дуже багато людей, які цікавляться темою медицини або психології, але далеко не всі знають, що це поняття в себе включає.
Синдроми діляться на медичні та психологічні. Другі найчастіше самі по собі хворобою не є, але іноді можуть бути частиною будь-якого психічного розладу. Нижче йтиметься про деякі поширені синдроми, які загалом піддаються корекції.
“Синдром Парижа”
“Синдром Парижа”: на нього часто страждають японські туристи. Психологи вважають, що причина в розбіжності від очікуваного з побаченим. В уяві багатьох Париж – це казкове місто, населене красивими і високоінтелектуальними людьми, і при зіткненні з реальним Парижем у чутливих особистостей практично руйнується картина світу. Серед симптомів “синдрому Парижа” відзначають галюцинації, марення переслідування, розлад сприйняття власного тіла, тривожність, тахікардію, сильну пітливість.
“Єрусалимський синдром”
“Єрусалимський синдром” – різновид релігійної манії. До них також схильні саме туристи, які відвідують Єрусалим, до того ж їхнє віросповідання не має значення, відчувати його можуть як християни, так і мусульмани, і юдеї. Симптоми – людина починає думати, що вона володіє якимись божественними або пророчими силами, впадає в релігійний екстаз і відчуває бажання неодмінно поділитися своїми думками з оточуючими. Зазвичай це минає самостійно після від’їзду з Єрусалима, у рідкісних випадках потрібна допомога медиків.
“Синдром Стендаля”
“Синдром Стендаля” названий так за ім’ям французького письменника, який першим описав його симптоми з власних відчуттів. Виникає при спогляданні найбільших шедеврів мистецтва – картин, скульптур, архітектурних споруд. Фізично “синдром Стендаля” проявляється тахікардією, галюцинаціями, непритомністю, підвищеною збудливістю. Людині здається, що життя, яке оточує побачені нею шедеври, безглузде й обмежене. До цього синдрому частіше схильні європейці, виховані на класичній європейській культурі, і практично не схильні азіати, чия культура кардинально відрізняється від європейської.
“Синдром Доріана Грея”
“Синдром Доріана Грея” – подібно до героя твору Оскара Вайлда, Доріана Грея, ті, хто страждає на цей синдром, панічно бояться постаріти і втратити фізичну привабливість. Володарі “синдрому Доріана Грея” часто бувають постійними клієнтами клінік пластичної хірургії, ці люди можуть бути схильні до депресій і саморуйнівних нав’язливих думок. Серед “Доріанів Греїв” багато акторів і публічних особистостей.
“Стокгольмський синдром”
Відомий багатьом “стокгольмський синдром” виражається в необґрунтованому співчутті до свого агресора. Жертва починає відчувати до нього симпатію, намагається “зрозуміти і пробачити”, і навіть іноді приєднується до нього (відомі випадки, коли заручники терористів ставали на їхній бік і входили до складу озброєної групи).
“Синдром каченяти”
“Синдром каченяти”: біологам відомо, що каченя, яке щойно вилупилося, здатне сприйняти за власну матір першу живу істоту (а інколи навіть неживий предмет), яка впаде йому в око. Таке каченя буде бігати за людиною, кішкою, собакою або іншою твариною в повній упевненості, що воно – його мама. У психології такий синдром проявляється в тому, що людина автоматично вважає найкращим той предмет або ту людину, яка першою трапилася їй на очі або зустрілася в житті, і не бажає шукати або пробувати інші варіанти.
“Синдром Білого Кролика”
За “синдрому Білого Кролика” людина хронічно боїться не встигнути зробити все, заплановане нею на день, і відчуває з цього приводу паніку. Таким людям часто дають такі поради:
- перевести годинник на 10-15 хвилин уперед;
- розподілити справи за ступенем значущості;
- записувати зранку все, що хочете зробити, і викреслювати в міру виконання;
- перевіряти, чи немає таких справ, які можна передоручити іншому;
- у разі паніки використовувати дихальну гімнастику.
“Синдром саванта”
“Синдром саванта” – цей синдром зазвичай супроводжує таке захворювання, як аутизм. Таких людей іноді називають “геніальними дурниками”. Часто інтелект у таких людей серйозно страждає, аж до розумової відсталості, але є сфери, в яких людина з “синдромом саванта” проявляє справжню геніальність: вона може мати феноменальну пам’ять, музичний дар, може бути талановитим математиком на межі геніальності, може створювати неймовірні за красою й точністю картини навколишнього або уявного світу. Але щодо всього іншого савант практично безпорадний. Яскравий приклад такого саванта – персонаж фільму “Людина дощу” Реймонд Беббіт.
“Синдром Аспергера”
“Синдром Аспергера” також належить до розладів аутистичного спектра. На відміну від савантів у володарів синдрому Аспергера рівень IQ або в нормі, або вище середнього, але вони мають репутацію диваків не від світу цього. Такі люди зазнають труднощів у спілкуванні з іншими людьми: погано зчитують чужі емоції і насилу висловлюють власні. Вони також не розуміють невербальні сигнали – міміку, жести, погляди. Те, що звичайні люди відчувають інтуїтивно, “Аспергерам” недоступно. У цих людей, як правило, нормальне розвинене мовлення, вони загалом соціалізовані і не безпорадні, на відміну від савантів, але вони зазвичай уникають спілкування з іншими, бо просто не розуміють, як саме потрібно спілкуватися. Часто зациклюються на якомусь одному захопленні або темі, про неї можуть говорити годинами, не помічаючи, що іншим це зовсім не цікаво. Вважається, що синдром Аспергера є в Ілона Маска і Грети Тунберг.
“Синдром Плюшкіна”
“Синдром Плюшкіна” або патологічна пристрасть до накопичення. Причому йдеться не про накопичення фінансів – той, хто страждає на “синдром Плюшкіна”, збирає всякий непотрібний мотлох, зламану побутову техніку, зношений одяг, перетворюючи власне житло на склад сміття. Тим, хто страждає від “синдрому Плюшкіна”, байдужий до безладу, що панує навколо нього, він також байдужий до власної зовнішності і вкрай економно витрачає гроші. До цього синдрому схильні зазвичай літні люди, також він є одним із проявів деменції та шизофренії.
“Синдром емоційного вигорання”
“Синдром емоційного вигорання” – дуже поширений розлад серед лікарів, вчителів, льотчиків, великих начальників, тобто тих, чия робота пов’язана з підвищеними емоційними навантаженнями і високою відповідальністю. За цього синдрому з’являється байдужість до власної роботи, що доходить до відрази, байдужість до результатів власної праці, до пацієнтів, учнів. До цього додається відчуття власної професійної непридатності, відчуття постійної втоми та психосоматичні проблеми. До цього захворювання схильні люди гіпервідповідальні та емоційні.
“Синдром вахтера”
Від “синдрому вахтера” страждають, як правило, оточуючі, а не його носій. “Вахтер” – це людина, яка отримала у свої руки мінімальну владу і починає нею зловживати. Такі люди вигадують правила, яких немає в інструкції, змушують залежних від них людей збирати безліч непотрібних документів або чекати на себе годинами, і загалом поводяться агресивно й зарозуміло, лише щоб продемонструвати свою значущість і самоствердитися. “Вахтерами” часто стають люди на незначних посадах, незадоволені своїм життям.
Таким чином, деякі синдроми не становлять серйозних проблем і зазвичай минають за якийсь час (“синдром Стендаля”, “паризький” і “єрусалимський синдроми”), інші ж можуть ускладнити життя своїм володарям або оточуючим, а деякі є одним із симптомів психічного розладу.
InfoSvit