Багато хто захоплюється красою і витонченістю арабського алфавіту, який іноді називають “арабською в’яззю”. Не менш гарний алфавіт перський, основою для якого послужив арабський (різниця між ними в декількох буквах і порядку їх розташування).
Красивим багато хто вважає ієрогліфічне письмо Китаю та Японії. У цих країнах довгий час мистецтво каліграфії прирівнювалося до живопису – щоб за допомогою пензлика на шовковому папері красиво вивести той чи інший ієрогліф, потрібно чимало терпіння і виучки.
У наш час найпоширенішим алфавітом вважається латиниця. На її основі були створені алфавіти багатьох мов, які не мали раніше власної писемності. Але все ж таки залишилися ще мови, що мають власні стародавні алфавіти, які не тільки не схожі на звичні багатьом латиницю, арабську в’язь чи ієрогліфи, а й цілком вживаються.
Вірменський і грузинський алфавіти. Вони були створені приблизно в один і той самий час, коли масово знадобилося перекладати Біблію мовами народів, які нещодавно прийняли християнство. Не виключено, що обидва алфавіти вигадали одні й ті самі люди, оскільки під час порівняння в око впадає схожість між багатьма буквами, крім того, і у вірменському, і в грузинському алфавітах по 38 букв.
Балійський алфавіт. Родом з острова Балі в Індонезії. Містить 47 символів. Цей алфавіт чимось схожий на писемність багатьох інших алфавітів Південного Сходу Азії, але водночас він дуже складний і красивий. Вигнуті літери його обрисами нагадують різних тварин – верблюдів, лебедів, змій. Нині використовується в основному для записування балійської, старояванської та санскритської мов або в релігійних текстах.
Бірманське письмо. Виникло приблизно 10 століть тому. Як і балійське, походження своє веде від Брахмі – одного з найдавніших різновидів індійського письма. У бірманському алфавіті 45 символів красивої округлої форми. Букви цього алфавіту завжди малюються за годинниковою стрілкою. Округла форма знаків викликана практичними міркуваннями – за старих часів тексти бірманською писали на пальмовому листі, яке легко рвалося від прямих розрізів.
На Шрі-Ланці використовується ще один “нащадок” Брахмі – сингальський алфавіт. За його допомогою записується інформація сингальською мовою, якою розмовляють на Шрі-Ланці, а також санскритом у релігійних текстах, іноді навіть нею записують текст англійською. Тексти сингальською зовні нагадують намисто – акуратні округлі літери немов нанизані на невидимі нитки.
Старомонгольське письмо. На відміну від попередніх слова в ньому записуються вертикально – зверху вниз. По праву вважається одним із найкрасивіших вертикальних алфавітів. У самій Монголії цей вид письма використовується здебільшого в державних символах, у країні більше поширена кирилиця, на яку Монголія перейшла в середині ХХ століття. Зате в Китаї, в регіоні Внутрішня Монголія старомонгольське письмо вживається досить широко. Незважаючи на гадану складність, старомонгольське письмо доволі мінімалістичне, літери алфавіту складаються з невеликої кількості елементів. Візуально монгольський алфавіт має дуже незвичний вигляд, він наче зливається в єдине полотно, бо всі букви з’єднані між собою тонкими лініями.
Єврейський алфавіт. Оскільки арабська та іврит є спорідненими мовами, то й походження обох алфавітів має спільне коріння – давньо-арамейську писемність. Тексти на івриті навіть пишуться так само, як і арабською – справа наліво, а перша буква в обох абетках називається однаково – “алеф”. Проте в процесі еволюції літери івритського алфавіту набули більш прямих, квадратних обрисів, тому зовні в ньому досить мало схожості з арабським. У ньому всього чотири голосні літери, інші голосні звуки позначаються крапками над або під знаками. Єврейський алфавіт використовується для запису текстів на івриті та другій єврейській мові – ідиші.
Туарезький алфавіт тіфінаг цікавий тим, що використовують його тільки жінки племені туарегів – народу, що живе на території Північної Африки, у Тунісі, Алжирі, Марокко, Лівії та Мавританії. За походженням цей алфавіт дуже давній, про що свідчить спосіб написання слів – від низу до верху і справа наліво.
Чоловіки-туареги його не використовують, надаючи перевагу латиниці або арабському письму, зате туарезькі жінки широко застосовують тіфінаг для ділових або особистих записів. Жодних літературних творів, написаних тифінагом, не існує, від самого початку цей алфавіт кочівники створювали тільки для побутових потреб. Зовні тифінаг не схожий на жоден алфавіт світу, він більше нагадує шифровки або геометричні візерунки.
Грецький алфавіт відомий тим, що на його основі виникли латиниця і кирилиця, натомість сам він так і залишився стояти осібно серед європейських алфавітів. Зовні грецький алфавіт більше нагадує все ж кирилицю, хоча в ньому є символи, не схожі ні на латинські, ні на слов’янські. З часів античності грецький алфавіт змінився мало, хоча сама грецька мова від давньогрецької відрізняється, звісно, дуже сильно.
Один із наймолодших алфавітів, винайдених у XIX столітті, є алфавіт черокі. Його автор – вождь індіанського племені черокі на прізвисько Секвойя. Він був неписьменним, не знав навіть англійської, але вирішив створити для свого народу власну писемність, бачачи, як англійські колоністи легко обмінюються письмовими посланнями. За основу Секвойя взяв латиницю, але, оскільки самих букв він не знав, він інтерпретував і видозмінив їх по-своєму. Тому звучання і назва букв алфавіту черокі повністю відрізняється від латинського.
В абетці черокі 86 символів – більше, ніж у латиниці. Можливо, Секвойя використовував також кириличний алфавіт або частину символів вигадав сам. Зовні його алфавіт трохи нагадує латиницю, але деякі літери не схожі на жодну іншу мову. Носії мови черокі в штатах Оклахома і Північна Кароліна широко використовують власну абетку поряд з англійською.