Як ви думаєте, що важливіше: відчуття чи роздуми? Сенс чи дія? Почуття чи реальні об’єкти? Погодьтеся, що було б дивно намагатися ієрархізувати ці поняття.
Давайте сьогодні поміркуємо про різні ресурси, які є в житті кожного, і про те, як ми можемо їх знаходити, відновлювати та примножувати.
Усі царини нашого життя, всі психічні та фізіологічні, соціальні та духовні процеси взаємопов’язані. Щоб відчувати щоденне задоволення і радість, нам важливо привести їх у рівновагу і гармонію.
Існує всього чотири життєві сфери, з яких ми можемо отримувати енергію. І тут ідеться як про зовнішні ресурси, так і про внутрішні – тобто психологічні.
1. Тіло
Перша сфера – це тіло, життєво необхідне джерело нашого задоволення. Так, саме задоволення – та цінність, яку ми отримуємо переважно тут. Хоча б тому, що до тіла прироблені наші органи чуття, і емоції ми теж проживаємо тілом. Тілом ми відчуваємо себе й усвідомлюємо свої фізіологічні потреби, біологічні ритми та цикли, налаштовуємо свій режим праці та відпочинку. Тут знаходяться наші сон, харчування, рух, спорт, рівень здоров’я, догляд за собою, сексуальне бажання; наші постава, фігура, хода; наш голос, сльози, сміх, дотики. Це не тільки наші фізичні відчуття, але також те, як ми самі своє тіло сприймаємо, ставимося до власного здоров’я, зовнішності.
Якщо ви відчуваєте у своєму житті мало задоволення, відчуваєте постійну втому, тривогу, зневіру – то це сигнал до того, щоб дослідити свою сферу тіла.
Просто зараз – мені комфортно чи ні, тепло чи холодно? Можливо, у мене затекла шия і болить спина від довгого сидіння, а я давно навчився це ігнорувати? Або я голодний і втомився? Чи не перебуваю я в хронічному стресі й недосипі? А те, що я зараз відчуваю, це сигнал чого, яка потреба за цим ховається? А я взагалі вмію розслаблятися? А дихати? Чи багато я гуляю? Чи залишаються у мене енергія і час на сексуальне життя? Чи вкладаюся я у свою зовнішність як у свій найкращий витвір? Чи проходжу регулярне медичне обстеження? Чи часто сміюся? Адже почуття гумору – одна з важливих ознак психічно і фізіологічно здорової людини.
Зараз люди живуть у своєму тілі на 3-5%, цього вистачає на задоволення мінімальних фізіологічних потреб. Але тіло – не механізм, його не можна експлуатувати за правилами з інших сфер, воно живе, у нього є потреби й бажання. І в кожного з нас вони індивідуальні. Дуже важливо вивчати запити свого тіла – і своєчасно на них відгукуватися.
2. Діяльність
Друга сфера – діяльність, це наша розумова активність і соціально-економічна сфера. У ній ми вчимося, працюємо, вибудовуємо ділові контакти, виховуємо дітей, робимо якусь хатню роботу, доглядаємо за старшими родичами.
Сюди ж належать громадська та політична діяльність, атрибути матеріального світу: гроші, житло, соціальні пільги, становище в суспільстві. Тут ми розвиваємо якісь свої навички, аналізуємо й ухвалюємо рішення, тут ставимо мету, використовуємо логіку, тактику і стратегії, займаємося саморозвитком. Загалом, це – наше соціальне джерело ресурсів для життя з іншими людьми. І тільки тут ми можемо отримувати визнання і відчувати свою корисність, успішність у соціумі.
Цінності цієї сфери – продуктивність, активність, ефективність, доцільність, порядок, закон, фінанси. І саме тут (а не в інших сферах!) добре працює покрокове планування та реалізація планів.
У середньому ця сфера займає 70% життя сучасної людини, нашого дорослого часу. Якщо ми її не регулюватимемо, то перед нами постане реальна загроза перетворитися на ідеальну самодостатню машину – і втратити ресурси з інших сфер.
3. Контакти
Третя сфера – контакти. Це – стосунки, де немає користі, а є близькість: з дружинами та чоловіками, друзями, дітьми (коли ми їх не виховуємо), батьками (коли вони не виховують нас), колегами (коли ми говоримо не про роботу, а про особисте). Тут нас люблять не за те, які ми – а просто за те, що ми є.
Це – духовна сфера, але водночас – соціальна: ми тут обмінюємося почуттями та емоціями з іншими людьми. І ось найпотужніший внутрішній ресурс, який ми отримуємо в такому спілкуванні – відчуття своєї цінності, унікальності. Тут багато спонтанності, орієнтації на те, що між нами зараз відбувається, тут цінується суб’єктивність, емпатія. І тут не працюють закони зі сфери діяльності, тут ми не можемо провести причинно-наслідковий аналіз стосунків – тут ми просто відчуваємо, люблять нас чи ні.
Важливо розуміти, що неможливо досягти близькості з людиною, якщо в спілкуванні з нею не задіяти власні почуття. Ось чому в цій сфері неможливо перебувати без щирості, відкриття свого внутрішнього світу іншому. Ось чому дуже важлива складова цієї сфери – це наш контакт із самим собою, емоції та переживання щодо себе.
Адже від характеру контакту із собою (Що я відчуваю до себе?) багато в чому залежить характер контакту з іншими людьми (Що я відчуваю до Іншого? Що Інший відчуває до мене?). Ось про що та сама горезвісна фраза – “Починай із себе”.
- Смисли
І, нарешті, четверта сфера – це смисли. Цей духовний аспект стосується наших цінностей, уявлень про сенс життя, це бажання, фантазії та ідеї, роздуми про минуле й майбутнє, це наші життєві ідеали та пріоритети, хобі, сни, мрії, в яких ми вільні уявляти те, чого ще не було, але, можливо, буде, і те, чого вже немає, але могло б бути. Це така наша особиста філософія, світогляд, інтуїція, віра, сила душі, вміння з нового погляду переосмислити життя. У цій сфері ми воістину безмежні, тому що в людини можна відібрати все, крім смислів. І внутрішня свобода ухвалювати особисті рішення і йти своїм шляхом, так само, як і свобода обирати собі обмеження, тобто відповідальність і самодисципліна, – це найважливіші ресурси цієї сфери. Ядро нашої особистості, наш внутрішній компас починається з цієї сфери.
Чому виникають конфлікти та захворювання?
Ми розглянули чотири сфери життя і чотири різні способи пізнання своєї реальності. Припустимо, що в кожного з нас є сто одиниць життєвої енергії. Важливо стежити, щоб кількість енергії, що витрачається на кожну з чотирьох сфер, розподілялася приблизно порівну, тобто по 20-30 балів на кожну частину. Це приведе нашу систему особистості в стійкий стан – тоді й ресурси свої ми зможемо заповнювати без надзусиль.
Подібний стан балансу – це і є адекватне ставлення до реального життя, коли ми задоволені фізіологічно і психологічно. А коли є перекіс у той чи інший бік (а він є практично в кожного з нас, поки ми не починаємо замислюватися і перестаємо жити “на автоматі”), модель “завалюється”. І виникають конфлікти, порушення і захворювання в тих сферах, на які ми “забивали”, або де, навпаки, надто викладалися і вигорали.
Терапевт вивчає реальність конкретної людини, виявляє перешкоди, шукає разом із нею можливості, щоб збалансувати всі чотири сфери, активувати недостатньо розвинуті ділянки й перерозподілити енергію так, щоб гармонізувати життя.
Роль психотерапевта буває дуже суттєва. Вона полягає в тому, щоб допомогти людині усвідомити свої застарілі концепції та моделі поведінки й зрозуміти, як вони впливають на її благополуччя, які бажання та дії в кожній зі сфер ведуть до поповнення ресурсу, а які – до його розтрачання. А потім ми вчимося усвідомлено цим керувати.
Адже усвідомлення – це вже 70% успіху. Золоте правило позитивної психотерапії: якщо в людини вистачило ресурсів, щоб дійти до цієї точки проблеми, то в неї абсолютно точно є ресурси, щоб із неї вийти.
І тому кожен із нас може знаходити для себе і розвивати альтернативні стратегії та здібності, що допомагають легше і швидше справлятися з кризами і неприємними емоціями.