Ми часто зосереджуємося на бажаннях інших і не відстоюємо свої інтереси. Це небезпечна тенденція. Як вибудувати особисті кордони та захистити себе, пояснили психотерапевти Шерон Мартін і Дженні Міллер.
Що таке особисті кордони і навіщо вони потрібні
Що таке особисті кордони? Це межі індивідуальності людини, які відокремлюють її від інших. Це її право на власні думки, почуття, цінності, цілі та інтереси. Це те, завдяки чому людина усвідомлює власну цінність і може себе захистити, пояснює психотерапевт Шерон Мартін у книзі “Сила особистих кордонів”.
Особисті кордони – необхідна умова для здоров’я, щастя та успіху, якою, на жаль, часто нехтують. Служіння іншим приносить задоволення лише в тому разі, якщо при цьому дотримуються особисті кордони, які залишаються частиною внутрішньої потреби. Це важливо для всіх, але особливе значення має, наприклад, для акторів. Коли вони грають емоційно витратну роль, то втрачають особисті кордони. Це може призвести до важкої хвороби, бо вони втрачають себе і фізично, і емоційно.
Що ж дають нам особисті кордони? Їхній вплив на життя людини величезний:
- Підкреслюють унікальність і автономію людини, підвищують самооцінку.
- Чітко визначають сферу відповідальності людини: зобов’язують відповідати за свої думки, слова, почуття, дії, тіло. Почуття і дії інших людей сюди не входять.
- Забезпечують фізичну та емоційну безпеку, тобто убезпечують від фізичного та емоційного болю (цькування, обману, критики, роздратування, зради). Безпека – одна з найважливіших потреб людини. Психолог Абрахам Маслоу у своїй ієрархії потреб розташував безпеку на другому місці після фізіологічних потреб.
- Допомагають сконцентруватися на важливому, викладатися заради своїх цілей і цінностей і не розпорошуватися на дрібниці або витрачати свої ресурси на те, що йде проти особистих інтересів.
Особисті кордони дають розуміння і відповідь на головне філософське питання, хто ми і навіщо живемо. Людина, у якої надійні психологічні кордони, ставить собі це запитання й отримує відповідь від себе самої.
Багато хто припускається помилки, добровільно дозволяючи оточуючим порушувати їхні кордони і навіть пишаються тим, що живуть для інших, а не для себе (для дітей, чоловіка або дружини, онуків). Але якщо запитати в жінки, яка весь свій вільний час присвячує сім’ї, чи щаслива вона, чесна відповідь буде негативною. Бо мати особисті кордони – психологічна необхідність, яка гарантує цілісність особистості та відчуття повноти життя.
Дехто ховає своє я через острах осуду та відкидання. Вони не приймають ті рішення, які хотіли б ухвалити, а обирають те, що зручно для суспільства, близьких або прийнятно для друзів. У результаті не вони самі, а інші визначають, хто вони такі і як їм жити.
Чому важливі особисті кордони у стосунках? Горезвісне “притертися одне до одного” означає зрозуміти особисті кордони. Коли вони є, партнери можуть донести одне одному найголовніше: чого вони хочуть від стосунків. Тоді з’являється надія на задоволення їхніх бажань. Коли наші потреби й очікування задоволені, стосунки стають легшими і щасливішими, пояснює Шерон Мартін.
Особисті кордони формуються за здорової сепарації людини від інших. Цей процес починається ще в ранньому дитинстві й визначає особливості особистості, коли людина може бути самою собою та самостійно ухвалює правильні для себе рішення.
Як вибудувати і захистити особисті кордони
Особисті кордони важливі не тільки в особистих стосунках, а й на роботі, в сім’ї, з дітьми, в суспільстві. Це здорова модель відносин внутрішнього я із зовнішнім світом.
Як вибудувати особисті кордони? Пізнайте себе і свої потреби, запросіть за “стіл дискусій” різні думки свого я, візуалізуйте фізичний кордон, встановіть кордони, що стосуються особистих базових потреб, дайте собі право говорити “ні”.
Пізнайте себе
Якщо у вас немає особистих кордонів або вони дуже слабкі, це означає, що зі своїми бажаннями і потребами ви теж погано знайомі. Познайомтеся із собою. Запитайте себе, що подобається і не подобається у вашому житті, що хотіли б змінити, що викликає тривогу і дискомфорт, що додає сил, а що вимотує, що дає безпеку і підтримку.
Запишіть відповіді, а потім розподіліть їх на дві частини: перша – що ви приймаєте, друга – не приймаєте. Проведіть між ними риску – межу. Дійте так і в житті. Прибирайте те, що неприйнятно, виставляючи особисті кордони як заслін.
Запросіть за “стіл дискусій” різні думки
Обрати справді свою думку, а не нав’язану ззовні, складно. Для цього треба розглянути всі думки, сівши за “стіл дискусій” з ними, радить психотерапевт Дженні Міллер.
Внутрішня дискусія може виникнути між думкою батьків (те, що маєте від батьків), дитини (що б хотіли, як дитина) і дорослого (ваше справжнє я). Вислухайте їх, проаналізуйте, усвідомлюючи, чим керується кожна ваша іпостась, і вчиніть як дорослий. Робіть так щоразу, коли не можете визначити свою думку.
Візуалізуйте фізичний кордон
Дженні Міллер спочатку радить розібратися у стосунках із самим собою, а потім уже вибудовувати кордони з оточуючими. Хоча побічно це теж позначається на близьких людях.
Фізичні кордони визначити легко. Для цього попросіть знайомого або колегу стати за два метри від вас, а потім повільно наблизитися. Фіксуйте свій стан: на якій відстані від знайомого почуваєтеся комфортно, а коли його близькість уже небажана, викликає тривогу. Межа комфорту – умовна фізична межа. Найближче можуть перебувати тільки найдорожчі люди.
Встановіть межі, що стосуються базових потреб
Розгляньте свій режим дня: о котрій годині ви встаєте і лягаєте, коли у вас сніданок, обід і вечеря, коли займаєтеся фітнесом, приділяєте час собі. Якщо ваш режим навіть у базових потребах підпорядкований розкладу інших людей, що незручно, але ви терпите, то це свідчить про відсутність особистих кордонів.
Усі ми підпорядковані деяким умовностям. Наприклад, нам хотілося б снідати о 10-й ранку, але доводиться о 8-й або навіть раніше, бо треба відвести дітей до школи і бігти на роботу. Але навіть тут можна змінити ситуацію, якщо це сильно напружує – делегувати частину завдань, поміняти роботу.
Дайте собі право говорити “ні”
Візьміть під особистий контроль свою здатність відмовляти людям, якщо їхнє прохання суперечить особистим інтересам. Нічого спільного з егоїзмом це не має. Це працює точно так само, як прохання в літаку надіти кисневу маску відразу собі, а потім дитині.
Якщо втомилися, а вас просять затриматися на роботі, змусьте себе сказати ні без зайвих виправдань. Це ваше право, погоджуватися чи ні.
Формування психологічних кордонів – складний процес, але він приносить величезне внутрішнє задоволення, зазначає Шерон Мартін. Ефективно вибудувані особисті кордони змінюють життя на краще.
Якщо людина не має особистих кордонів, вона стає жертвою маніпуляцій. Не допустити цього допоможуть поради, як вибудувати свої кордони та їх захищати.