Через російські обстріли Вікторії Табачній довелося залишити власну майстерню в Харкові та переїхати на Полтавщину. Проте вона знайшла спосіб повернутися до улюбленої справи і продовжує творити дивовижні скульптури з металевого дроту.
Як війна змінила життя майстрині
Вікторія Табачна перетворює холодний метал на витончені фігури тварин, метеликів, китів і декоративні елементи для дому та саду. За матеріалами “Коротко про”, напередодні повномасштабного вторгнення вона відкрила власну майстерню в Харкові. Проте через ворожі обстріли змушена була залишити дім і переїхати до Полтави.
Свою історію майстриня розпочала ще 13 років тому, коли працювала на металообробному підприємстві, займаючись маркетингом і постачаннями. Тоді вона усвідомила, що метал може бути гнучким і податливим, мов пластилін. Коли компанія відмовилася від замовлень на тонку металеву роботу, Вікторія вирішила зайнятися творчістю самостійно.
Проте війна змінила плани. У Чугуєві, де вона жила, постійні обстріли змушували людей ховатися у бомбосховищах. Згодом військові порекомендували цивільним евакуюватися, і Вікторія разом із родиною переїхала на Полтавщину.
Нове життя на новому місці
Після переїзду жінка довго не могла повернутися до нормального життя. Допомогла улюблена справа. Завдяки підтримці проєкту “Крила” вона отримала грант на власний бізнес, змогла придбати необхідне обладнання і навіть повернути частину інструментів з Харкова.
“Коли зайшла до своєї майстерні, першими шукала улюблені кусачки – вони дуже добре кусають”, – пригадує Вікторія. Більшість інструментів залишилися цілими, проте верстат довелося купувати новий. У Полтаві вона орендувала приміщення і відновила роботу.
Метал у руках майстрині оживає
“Для мене найбільше задоволення – бачити, як холодний безформний метал перетворюється на витвір мистецтва”, – зізнається майстриня. Їй допомагають чоловіки-переселенці, які також знайшли прихисток у Полтавській області. Один із них – коваль, інший – головний помічник у майстерні.
Коли отримують складні замовлення, Вікторія звертається до друзів-ковалів. Також разом із харківськими знайомими вона займається волонтерською діяльністю та створює подарунки для військових.
“Дуже важлива підтримка родини та друзів. Вони допомагають не лише морально, а й фізично – наприклад, мама та донька перебирають гвинтики”, – каже вона.